Клінічний опис та значення
Гарячка — це тимчасове підвищення базальної температури тіла вище нормального діапазону, зазвичай визначене як температура понад 38°C (100,4°F). Вона виникає, коли гіпоталамус, «термостат» мозку, зміщується вгору у відповідь на пірогени, такі як бактеріальні або вірусні компоненти, запальні цитокіни або пошкодження тканин. Це зміщення запускає механізми збереження тепла, такі як тремтіння та вазоконстрикція, і зменшує тепловіддачу через потовиділення, що призводить до підвищення температури тіла. Гарячка є кардинальною ознакою інфекції, але також може супроводжувати аутоімунні захворювання, злоякісні новоутворення та лікарські реакції. Клінічно гарячка може бути постійною, переміжною або ремітуючою, і її характер може дати діагностичні підказки.
Пов’язані рідкісні захворювання (299)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Виключено (0%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)