Клінічне визначення
Серотоніновий синдром — це рідкісний, але серйозний стан, спричинений надлишком серотоніну в мозку. Зазвичай він виникає при прийомі певних лікарських засобів, таких як антидепресанти (СІЗЗС) або деякі рекреаційні наркотики, які підвищують рівень серотоніну.
Епідеміологія та поширеність
У всьому світі, точкова поширеність невідома.
Клінічні прояви
Симптоми можуть варіювати від легких до тяжких і часто починаються протягом 6–24 годин після зміни ліків або передозування. Поширені ознаки включають прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, гарячку, сплутаність свідомості, збудження, м’язові посмикування (клонус), підвищені рефлекси, тремор, ригідність м’язів, розширені зіниці, почервоніння шкіри, пітливість та посилені кишкові шуми. У тяжких випадках може виникати дуже висока температура тіла та руйнування м’язів.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Галюцинації HP:0000738Дуже рідко (<4-1%)
-
Гарячка HP:0001945Дуже рідко (<4-1%)
-
Гіпертонія м'язів HP:0001276Дуже рідко (<4-1%)
-
Гіпотензія HP:0002615Дуже рідко (<4-1%)
-
Гостре ушкодження нирок HP:0001919Дуже рідко (<4-1%)
Методи діагностики
Лікарі діагностують серотоніновий синдром на основі симптомів та детального анамнезу прийому ліків, добавок і наркотиків. Специфічного лабораторного тесту не існує, але аналізи крові можуть допомогти виключити інші стани та перевірити на ускладнення, такі як руйнування м’язів або метаболічні порушення. Для підтвердження діагнозу часто використовують критерії токсичності Хантера.
Лікування та терапія
Лікування починається з припинення всіх ліків, що підвищують серотонін. Легкі випадки можуть потребувати лише підтримувальної терапії, такої як внутрішньовенні рідини та моніторинг. У випадках середньої тяжкості та тяжких лікарі можуть використовувати бензодіазепіни (наприклад, діазепам) для контролю збудження та м’язової активності, а також короткодіючі препарати для контролю артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. У тяжких випадках може бути призначений препарат, що блокує серотонін, — ципрогептадин. Дуже висока температура може вимагати седації, підтримки дихання та охолоджувальних заходів.
Диференційна діагностика
Інші стани з подібними симптомами включають нейролептичний злоякісний синдром (спричинений антипсихотиками), злоякісну гіпертермію (від анестезії), антихолінергічну токсичність (від певних ліків) та делірій іншої етіології. Лікарі розрізняють їх за анамнезом прийому ліків, швидкістю розвитку симптомів та специфічними даними фізикального обстеження, такими як рефлекси та м’язовий тонус.
