Клінічне визначення
Хронічна гранулематозна хвороба (ХГХ) — це рідкісний розлад імунної системи, який ускладнює боротьбу організму з певними бактеріальними та грибковими інфекціями. Він також спричиняє утворення скупчень імунних клітин, які називаються гранульомами, що можуть блокувати органи.
Епідеміологія та поширеність
Поширеність ХГХ у світі становить приблизно 1-9 випадків на 1 000 000 населення. Середня частота народження у світі — 0,46 на 100 000 новонароджених. Захворюваність варіює залежно від регіону: в Австралії середня поширеність — 0,08 на 1 000 000; у Данії частота народження — 0,7 на 100 000; у Європі — 0,5 на 100 000; у Франції — 0,57 на 100 000; в Ізраїлі — 0,53 на 100 000; в Італії — 0,1 на 100 000; в Японії — 0,35 на 100 000; у Республіці Корея — 0,34 на 100 000; у Латинській Америці — 0,99 на 100 000; у Нідерландах — 0,48 на 100 000; у Швеції — 0,22 на 100 000; у Великій Британії — 0,75 на 100 000; у США — 0,5 на 100 000.
Клінічні прояви
Діти з ХГХ часто мають багато серйозних інфекцій, особливо в легенях, шкірі, лімфатичних вузлах і кишечнику. Симптоми зазвичай починаються до 2 років, але в деяких людей симптоми легші, і діагноз ставлять пізніше. Інфекції спричиняються специфічними збудниками, такими як Staphylococcus та Aspergillus. Крім інфекцій, у пацієнтів може виникати запалення, що призводить до гранульом, які можуть блокувати жовчну протоку, сечовий міхур або кишечник. Інші проблеми включають абсцеси печінки, захворювання ясен, висипання на шкірі та затримку росту. У деяких пацієнтів також є супутній стан крові, який називається синдром МакЛеода, що може спричиняти анемію та неврологічні проблеми.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Аномалія нейтрофілів HP:0001874Дуже часто (99-80%)
-
Гарячка HP:0001945Дуже часто (99-80%)
-
Гепатомегалія HP:0002240Дуже часто (99-80%)
-
Гіпермеланотична макула HP:0001034Дуже часто (99-80%)
-
Макула HP:0012733Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі діагностують ХГХ, перевіряючи, наскільки добре певний тип лейкоцитів (нейтрофілів) виробляє хімічні речовини, що вбивають мікроби. Поширені тести включають тест з нітросинім тетразолієм (НСТ) та тест з дигідрородаміном-123 (DHR). Генетичне тестування також може виявити конкретну генну мутацію, що спричиняє захворювання.
Лікування та терапія
Лікування зосереджено на запобіганні та швидкому лікуванні інфекцій. Пацієнти щодня приймають антибіотики (наприклад, триметоприм-сульфаметоксазол) та протигрибкові препарати (наприклад, ітраконазол) для запобігання інфекціям. Деякі також отримують ін'єкції інтерферону-гамма. Інфекції лікують агресивно сильними антибіотиками або протигрибковими препаратами, іноді потрібне хірургічне втручання для видалення інфікованої тканини. Для запалення можуть використовуватися стероїди. Єдиним лікуванням є трансплантація стовбурових клітин (трансплантація кісткового мозку), яка найкраще працює у молодих, здорових пацієнтів. Генна терапія вивчається, але ще не є широко доступною.
Зареєстровані орфанні препарати для цієї нозології:
-
Interferon Gamma 1-b (Actimmune) Interferon gamma
Офіційне призначення: Лікування хронічної гранулематозної хвороби.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати ХГХ, включають кістозний фіброз (який переважно вражає легені), синдром гіперімуноглобулінемії Е (який спричиняє високий рівень IgE та кісти в легенях), дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (який спричиняє анемію), дефіцит глутатіонсинтетази (який спричиняє анемію та неврологічні проблеми) та хворобу Крона (яка спричиняє запалення кишечнику, але не тяжкі інфекції). Лікарі використовують специфічні тести, щоб відрізнити ці стани від ХГХ.
