Клінічний опис та значення
Гіпермобільність суглобів — це стан, при якому суглоби рухаються за межі нормального обсягу рухів через підвищену розтяжність сполучної тканини, зокрема зв'язок і суглобових капсул. Вона може бути генералізованою, вражаючи багато суглобів по всьому тілу, або локальною, обмежуючись певними суглобами, такими як коліна, лікті чи пальці. В основі механізму часто лежать порушення колагену або інших білків позаклітинного матриксу, що знижують міцність і еластичність тканин. Клінічно вона може проявлятися нестабільністю суглобів, рецидивуючими вивихами, болем у суглобах та підвищеним ризиком ушкоджень м'яких тканин. У деяких людей гіпермобільність суглобів є доброякісною ознакою, тоді як в інших вона є частиною спадкового захворювання сполучної тканини, такого як синдром Елерса-Данлоса або синдром Марфана.
Пов’язані рідкісні захворювання (236)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)