Клінічне визначення
Синдром Лойса-Дітца — це аутосомно-домінантний синдром, що вражає сполучну тканину організму, з найпоширенішими проявами, такими як аневризма аорти та дисекція аорти при меншому діаметрі аорти. Він може спричиняти широкий спектр симптомів, що охоплюють обличчя, суглоби (розхитаність суглобів та контрактури), череп (краніосиностоз), кровоносні судини (аневризми) та скелет.
Генетична причина є гетерогенною та включає мутації в генах, що кодують компоненти сигнального шляху трансформуючого фактора росту бета (TGFβ): TGFBR1, TGFBR2, SMAD2, SMAD3, TGFB2 та TGFB3.
Епідеміологія та поширеність
У всьому світі ТА має_випадки/сім'ї_значення : 52.0 (Сім'я(ї)) | У всьому світі ТА має_діапазон_точкової_поширеності : Невідомо
Клінічні прояви
Люди з синдромом Лойса-Дітца можуть мати характерні риси обличчя (наприклад, широко розставлені очі або розщеплений язичок), проблеми з кровоносними судинами (такі як аневризми або звивисті артерії) та скелетні проблеми (такі як викривлення хребта або розхитаність суглобів).
Симптоми можуть сильно відрізнятися навіть у межах однієї сім'ї, класична клінічна тріада:
- гіпертелоризм — широко розставлені очі;
- роздвоєний язичок або розщеплення піднебіння;
- аневризма аорти зі звивистістю.
Серцево-судинні прояви
У судинній системі найпоширенішою та найбільш помітною знахідкою є дилатація кореня аорти в синусах Вальсальви, яка, якщо її не виявити, призводить до дисекції та розриву аорти. Ці дисекції були описані у пацієнтів віком від 6 місяців.
Іншою яскравою знахідкою є наявність звивистості артерій, яка зазвичай найбільш виражена у судинах голови та шиї.
Скелетні прояви
Найбільш типові скелетні ознаки синдрому Лойса-Дітца включають воронкоподібну або кілеподібну деформацію грудної клітки, сколіоз, розхитаність суглобів, арахнодактилію, косолапість та вади розвитку та/або нестабільність шийного відділу хребта. Арахнодактилія (довгі, тонкі пальці) трапляється у деяких осіб із СЛД, але доліхостеномелія (непропорційно довгі кінцівки) є менш поширеною, ніж при синдромі Марфана. Це зумовлює вище співвідношення розмаху рук до зросту та нижче співвідношення верхнього до нижнього сегмента тіла.
Комбіновані ознаки великого пальця та зап'ястя виникають приблизно у третини осіб із СЛД. Гіпермобільність суглобів є поширеною та може включати вроджений вивих стегна та рецидивні підвивихи суглобів.
Черепно-лицеві прояви
Найхарактерніші черепно-лицеві ознаки синдрому Лойса-Дітца (СЛД) включають очний гіпертелоризм (широко розставлені очі) та розщеплення піднебіння або роздвоєний язичок. Язичок також може виглядати незвичайно широким, з серединною борозною або без неї.
Більш тяжко уражені особи можуть розвинути краніосиностоз — передчасне зрощення черепних швів. Залежно від залучених швів, це може призвести до:
- Доліхоцефалії: подовжена голова, зазвичай асоційована зі зрощенням сагітального шва.
- Брахіцефалії: коротка, широка голова, асоційована зі зрощенням коронарного шва.
- Тригоноцефалії: трикутна форма чола, асоційована зі зрощенням метопічного шва.
Інші поширені ознаки включають гіпоплазію вилиць (сплощення вилиць) та ретрогнатію (відступаюча нижня щелепа).
Шкірні прояви
Шкірні ознаки значно перетинаються з тими, що спостерігаються при синдромі Елерса-Данлоса (СЕД), і включають оксамитову, тонку, напівпрозору шкіру, легке утворення синців (крім нижніх кінцівок) та дистрофічні рубці. Порівняно з судинним типом СЕД, повідомлялося про небезпечні для життя ускладнення, такі як спонтанний розрив кишківника та перипартальний розрив матки.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Аневризма аорти HP:0004942Дуже часто (99-80%)
-
Артеріальна дисекція HP:0005294Дуже часто (99-80%)
-
Артеріальна звивистість HP:0005116Дуже часто (99-80%)
-
Відкрита артеріальна протока HP:0001643Дуже часто (99-80%)
-
Дилатація HP:0002617Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Діагноз ґрунтується на клінічному обстеженні, остаточне підтвердження здійснюється шляхом генетичного тестування.
Хоча формальні діагностичні критерії не встановлені, генетичне тестування на TGFBR1, TGFBR2, SMAD2, SMAD3, TGFB2 та TGFB3 слід розглядати в наступних ситуаціях:
- Характерна клінічна тріада:
- очний гіпертелоризм,
- розщеплення піднебіння або роздвоєний язичок,
- звивистість артерій або аневризма.
- Аневризма аорти з раннім початком, що супроводжується такими ознаками, як арахнодактилія, камптодактилія, косолапість, краніосиностоз, блакитні склери, тонка шкіра з атрофічними рубцями, легке утворення синців, гіпермобільність суглобів, двостулковий аортальний клапан (ДАК), відкрита артеріальна протока (ВАП) або дефекти міжпередсердної чи міжшлуночкової перегородки (ДМПП/ДМШП).
- Марфаноподібний фенотип, що не відповідає діагностичним критеріям синдрому Марфана, зокрема за відсутності ектопії кришталика, але з аортальними та скелетними аномаліями.
- Сімейний анамнез аутосомно-домінантної аневризми грудної аорти, особливо з ранньою артеріальною дисекцією або залученням артерій поза коренем аорти, включаючи церебральні артерії.
- Ознаки, що нагадують судинний синдром Елерса-Данлоса, такі як тонка шкіра, атрофічні рубці, легке утворення синців та гіпермобільність суглобів, незважаючи на нормальну біохімію колагену III типу.
- Молоді пацієнти з ізольованою дилатацією кореня аорти або дисекцією, навіть без інших характерних ознак.
Важливо: Якщо остеоартрит з передчасним початком супроводжує будь-який з цих проявів, SMAD3 слід пріоритизувати як потенційний причинний ген через його зв'язок із синдромом аневризми-остеоартриту.
Лікування та терапія
Лікування зосереджене на керуванні симптомами та запобіганні ускладнень. Це може включати лікарські засоби для зниження артеріального тиску (такі як бета-блокатори або лозартан), регулярну візуалізацію для моніторингу кровоносних судин та хірургічне втручання для відновлення аневризм. Фізична терапія та ортезування можуть допомогти при проблемах зі скелетом.
Бета-блокатори
Бета-блокатори (бісопролол) використовуються для зменшення навантаження на стінку аорти та можуть уповільнювати розширення кореня аорти, але вони не усувають ризик прогресування аневризми або необхідність операції.
Лозартан
Лозартан, блокатор рецепторів ангіотензину II 1-го типу (БРА), також зменшував ріст кореня аорти в цих дослідженнях на тваринах. Його потенційні переваги можуть включати як зниження артеріального тиску, так і модуляцію сигналізації TGF-β. Дослідження його клінічного впливу тривають.
Історична довідка та відкриття
Синдром Лойса-Дітца вперше описаний Лойсом та Дітцом у 2005 році. Початкова стаття представила десятьох пробандів з новим синдромом аневризми аорти, що характеризується клінічною тріадою:
- Гіпертелоризм – збільшена відстань між очними западинами;
- Роздвоєний язичок/розщеплення піднебіння;
- Аневризми аорти/артерій та звивистість.
Хоча це були найбільш типові характеристики, також було визнано поширене ураження різних систем органів. До них належали черепно-лицьові (наприклад, краніосиностоз), скелетні (розхитаність суглобів та контрактури), шкірні (гіпереластичність шкіри, дуральна ектазія) та очні прояви (наприклад, косоокість).
Диференційна діагностика
Інші стани, що можуть мати схожі прояви, включають синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса (судинний тип), синдром Местера-Лойса, синдром звивистості артерій та інші розлади сполучної тканини із залученням кровоносних судин.
Синдром Лойса-Дітца має деякі клінічні ознаки, спільні із синдромом Марфана, такі як аневризма кореня аорти, деформації грудної клітки, сколіоз та арахнодактилія. Унікальними та відмінними симптомами для СЛД є краніосиностоз, гіпертелоризм, розщеплення піднебіння або роздвоєний язичок, нестабільність шийного відділу хребта, косолапість та, що найважливіше, поширені артеріальні аневризми зі звивистістю та раннім розривом аорти.
