Клінічний опис та значення
Гіперрефлексія — це неврологічний стан, що характеризується перебільшеними або надмірно активними глибокими сухожилковими рефлексами, такими як колінний або біцепсовий рефлекс, які виникають, коли нормальні гальмівні сигнали від головного та спинного мозку порушуються. Зазвичай це проявляється як незвично жваве та сильне скорочення м'язів у відповідь на легкий удар по сухожиллю, часто супроводжується клонусом (ритмічними скороченнями м'язів) та поширенням рефлексу за межі стимульованої ділянки. Цей симптом є характерною ознакою ураження верхнього мотонейрона, яке може виникати внаслідок пошкодження кортикоспінального тракту через такі стани, як інсульт, травма спинного мозку, розсіяний склероз або нейродегенеративні захворювання. Основний механізм полягає у втраті низхідного гальмівного контролю з боку головного мозку, що призводить до гіперзбудливості спінальних рефлекторних дуг та підвищення м'язового тонусу. Клінічно гіперрефлексія оцінюється під час неврологічного обстеження та оцінюється за шкалою від 0 (відсутній) до 4 (дуже жвавий), причому ступені 3 і 4 вказують на гіперрефлексію.
Пов’язані рідкісні захворювання (234)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)