Клінічний опис та значення
Короткозорість, широко відома як близорукість, є поширеною рефракційною аномалією ока, при якій близькі об'єкти виглядають чітко, а віддалені — розмито. Вона виникає, коли очне яблуко занадто довге від передньої до задньої частини (осьова короткозорість) або коли рогівка чи кришталик мають надмірну кривизну (рефракційна короткозорість), внаслідок чого світлові промені фокусуються перед сітківкою, а не на ній. Це призводить до розмитого зображення віддалених об'єктів, тоді як ближній зір залишається відносно чітким. Короткозорість зазвичай розвивається в дитинстві та підлітковому віці й може прогресувати з часом. Її часто коригують окулярами, контактними лінзами або рефракційною хірургією, а висока короткозорість підвищує ризик відшарування сітківки, глаукоми та інших захворювань очей.
Пов’язані рідкісні захворювання (196)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)