Клінічний опис та значення
Гіпертонія — це стан, що характеризується аномально підвищеним м'язовим тонусом, що призводить до скутості та опору пасивним рухам. Вона виникає внаслідок дисфункції центральної нервової системи, особливо кортикоспінального тракту або базальних гангліїв, що призводить до надмірної збудливості рефлексу розтягування. Клінічно вона проявляється як спастичність, ригідність або дистонія, кожна з яких має відмінні ознаки, такі як залежний від швидкості опір або ригідність «свинцевої труби». Пацієнти можуть відчувати м'язову напругу, зменшення обсягу рухів і труднощі з довільними рухами, що може порушувати мобільність і повсякденну діяльність. Гіпертонія часто пов'язана з неврологічними розладами, такими як церебральний параліч, інсульт або нейродегенеративні захворювання.
Пов’язані рідкісні захворювання (156)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)