Клінічний опис та значення
Ригідність — це неврологічний симптом, що характеризується мимовільним, стійким підвищенням м'язового тонусу, яке спричиняє скутість і опір пасивним рухам у всьому діапазоні рухів. На відміну від спастичності, опір при ригідності зазвичай рівномірний в обох напрямках і не залежить від швидкості руху, часто описується як «свинцева труба» або, при наявності тремору, як «зубчасте колесо». Вона виникає внаслідок дисфункції базальних гангліїв та їх зв'язків, особливо нігростріарного дофамінергічного шляху, що призводить до надмірної активності альфа-мотонейронів. Клінічно ригідність може вражати кінцівки, шию та тулуб, сприяючи зниженню спритності, м'язовому болю та маскоподібному виразу обличчя. Це характерна ознака паркінсонічних синдромів, включаючи хворобу Паркінсона, і може також виникати при інших екстрапірамідних розладах або як побічний ефект деяких ліків.
Пов’язані рідкісні захворювання (75)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)