Клінічне визначення
Синдром Лінча — це рідкісний спадковий стан, який підвищує ризик розвитку кількох типів раку, особливо колоректального (товстої кишки) та ендометріального (матки). Він спричинений зміною (мутацією) в одному з кількох генів, які зазвичай допомагають відновлювати ДНК. Цей стан також відомий як спадковий неполіпозний колоректальний рак (HNPCC).
Епідеміологія та поширеність
Поширеність у світі: невідома.
Клінічні прояви
Люди з синдромом Лінча мають підвищений ризик розвитку певних видів раку, часто в молодшому віці (до 50 років). Найпоширенішими є колоректальний та ендометріальний рак, але також можливі рак яєчників, шлунка, сечовивідних шляхів та мозку. Симптоми залежать від типу раку, але можуть включати ректальну кровотечу, зміни випорожнень, біль у животі, втрату ваги, втому або аномальну маткову кровотечу. Ключовою підказкою є сильна сімейна історія цих раків, особливо в кількох поколіннях або в молодому віці.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Аденома сальних залоз HP:0009720Дуже часто (99-80%)
-
Біль у животі HP:0002027Дуже часто (99-80%)
-
Втома HP:0012378Дуже часто (99-80%)
-
Гліобластома мультиформна HP:0012174Дуже часто (99-80%)
-
Закреп HP:0002019Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Діагностика починається з детального сімейного анамнезу та може використовувати критерії Амстердам II або Бетесда. При підозрі на синдром Лінча лікарі досліджують тканину пухлини на мікросателітну нестабільність (MSI) або втрату білків репарації неспарених основ (MMR) за допомогою імуногістохімії (IHC). Якщо ці тести аномальні, проводять генетичне тестування (гермінальне тестування) на зразку крові для пошуку мутацій у генах MMR (MLH1, MSH2, MSH6, PMS2, EPCAM). Перед тестуванням рекомендується генетичне консультування.
Лікування та терапія
Лікування синдрому Лінча не існує, але ведення зосереджене на ранньому виявленні та профілактиці раку. Це включає регулярні колоноскопії, починаючи з 20-25 років, а для жінок — гінекологічні огляди, трансвагінальне УЗД та біопсію ендометрія, починаючи з 30 років. Можна розглянути профілактичні операції, такі як колектомія (видалення товстої кишки) або гістеректомія з оваріектомією (видалення матки та яєчників). Аспірин може знизити ризик колоректального раку. Для раку, що розвинувся, лікування включає хірургію, хіміотерапію та імунотерапію (наприклад, пембролізумаб).
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати синдром Лінча, включають спорадичні (неспадкові) раки з MSI, сімейний аденоматозний поліпоз (FAP), MUTYH-асоційований поліпоз та синдром Коудена. Вони також підвищують ризик раку, але мають різні генетичні причини та стратегії ведення.
