Клінічний опис та значення
Плоскостопість (pes planus) — це стан, при якому поздовжній склепіння стопи сплощений, що призводить до повного контакту підошви з землею під час стояння. Це може бути наслідком недорозвинення склепіння в дитинстві або набутих причин, таких як дисфункція заднього великогомілкового сухожилля, слабкість зв'язок або неврологічні розлади. Клінічно може проявлятися болем у стопі, особливо в ділянці медіального склепіння та п'яти, набряком по внутрішній поверхні гомілковостопного суглоба та утрудненням при тривалому стоянні або ходьбі. Плоскостопість може бути гнучкою, коли склепіння відновлюється без навантаження, або ригідною, коли склепіння залишається плоским незалежно від положення. Основні механізми включають біомеханічне перевантаження, м'язову слабкість та структурні аномалії кісток і сполучної тканини стопи.
Пов’язані рідкісні захворювання (130)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)