Клінічний опис та значення
Остеопенія — це стан, що характеризується зниженням мінеральної щільності кісткової тканини нижче норми, що означає, що кістки слабші, ніж мають бути, але ще не досягли рівня остеопорозу. Її часто виявляють при візуалізаційних дослідженнях, таких як двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA), де T-показник коливається від -1,0 до -2,5. Фізіологічно остеопенія відображає дисбаланс ремоделювання кістки, коли резорбція кістки остеокластами перевищує утворення кістки остеобластами, що призводить до чистого зниження кісткової маси. Це може виникати внаслідок старіння, гормональних змін, дефіциту поживних речовин або певних ліків, і підвищує ризик переломів, особливо стегна, хребта та зап'ястя. Хоча сама остеопенія зазвичай безсимптомна, вона є значним фактором ризику прогресування до остеопорозу та подальших переломів.
Пов’язані рідкісні захворювання (136)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)