Клінічний опис та значення
Світлобоязнь — це аномальна чутливість або непереносимість світла, коли звичайні рівні освітлення викликають дискомфорт в очах, біль або бажання мружитися та уникати світла. Зазвичай це проявляється печінням, болем або відчуттям піску в очах, часто супроводжується сльозотечею, почервонінням і частим кліпанням. Стан може бути спричинений підвищеною стимуляцією закінчень трійчастого нерва в рогівці та райдужці, як при сухому оці, увеїті, ерозії рогівки або мігрені. У деяких випадках це відображає гіперчутливість центральної нервової системи до світла, наприклад, при менінгіті, струсі мозку або певних генетичних захворюваннях, що впливають на функцію сітківки. Світлобоязнь не є самостійним захворюванням, а симптомом, який може варіювати від легкого дискомфорту до тяжкої непрацездатності, вимагаючи оцінки основних очних або неврологічних станів.
Пов’язані рідкісні захворювання (133)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)