Клінічний опис та значення
Високе чоло — це морфологічна особливість, при якій вертикальна відстань від брів до лінії росту волосся помітно збільшена, що надає верхній частині обличчя видовженого вигляду. Воно може бути ізольованою сімейною ознакою або частиною ширшого краніофаціального синдрому, і його часто оцінюють шляхом порівняння висоти чола з пропорціями обличчя. Ця ознака може бути наслідком генетично зумовленої форми черепа, передчасного зрощення певних черепних швів або зміненого росту лобової кістки та м'яких тканин. У клінічній генетиці високе чоло часто документують разом з іншими аномаліями обличчя, і воно може бути підказкою до основних нейророзвиткових або скелетних захворювань. Зазвичай це стабільна фізична характеристика, а не симптом, що гостро змінюється з часом.
Пов’язані рідкісні захворювання (121)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)