Клінічний опис та значення
Гіперактивність — це поведінковий симптом, що характеризується надмірною, стійкою руховою активністю та неспокоєм, які не відповідають віковому розвитку людини. Зазвичай вона проявляється постійним метушінням, труднощами з утриманням на місці, біганням або лазінням у невідповідних ситуаціях та нездатністю займатися спокійними видами діяльності. Симптом є основною ознакою розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ), але також може виникати при розладах аутистичного спектра, інтелектуальній недостатності, тривожних розладах та деяких неврологічних або метаболічних станах. Фізіологічно гіперактивність, ймовірно, зумовлена порушенням регуляції дофамінергічної та норадренергічної сигналізації в префронтальній корі та базальних гангліях, що порушує гальмівний контроль і обробку винагороди. Фактори навколишнього середовища, генетична схильність і затримка дозрівання мозку додатково сприяють її прояву.
Пов’язані рідкісні захворювання (88)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)