Клінічний опис та значення
Набряк — це аномальне накопичення рідини в інтерстиціальних просторах тканин організму, що призводить до видимого набрякання, яке може вражати кінцівки, обличчя, живіт або внутрішні органи. Він виникає, коли капілярна фільтрація перевищує лімфатичний дренаж, часто через підвищений гідростатичний тиск, знижений онкотичний тиск плазми, лімфатичну обструкцію або підвищену судинну проникність. Клінічно набряк проявляється як ямковий або неямковий набряк, причому ямковий набряк залишає тимчасову вдавлену ямку після натискання, а неямковий набряк відчувається щільним через накопичення білка або мукополісахаридів. Поширені основні захворювання включають серцеву недостатність, захворювання нирок, цироз печінки, венозну недостатність та алергічні реакції. Набряк може бути локальним або генералізованим, і його розподіл допомагає визначити причину, наприклад, періорбітальний набряк при нефротичному синдромі або залежний набряк при серцевій недостатності.
Пов’язані рідкісні захворювання (92)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)