Клінічне визначення
Кардіогенний шок — рідкісний, небезпечний для життя стан, при якому серце раптово не може перекачувати достатньо крові для забезпечення потреб організму, що призводить до пошкодження органів. Він виникає навіть за достатнього вмісту рідини в організмі.
Епідеміологія та поширеність
Європа; середнє значення точкової поширеності: 40,0; діапазон точкової поширеності: 1–5 на 10 000.
Клінічні прояви
Симптоми можуть варіювати від легких до тяжких. Поширені ознаки включають задишку, вологі хрипи в легенях, набухання вен шиї, сплутаність свідомості, зниження діурезу, холодні руки й ноги та підвищений рівень лактату в крові. У пацієнтів також можуть бути низький артеріальний тиск, частий слабкий пульс і бліда або мармурова шкіра.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Кома HP:0001259Дуже рідко (<4-1%)
-
Правошлуночкова недостатність HP:0001708Дуже рідко (<4-1%)
-
Гіпотензія HP:0002615Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Патологічні зміни на ЕКГ HP:0003115Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі швидко діагностують кардіогенний шок за допомогою аналізів крові (наприклад, серцевих ферментів, лактату та BNP), рентгенографії грудної клітки, ЕКГ, ехокардіограми (УЗД серця), а іноді коронарної ангіографії для дослідження артерій серця.
Лікування та терапія
Лікування є невідкладним і спрямоване на відновлення кровотоку та підтримку серця. Воно включає ліки для підвищення артеріального тиску (наприклад, норадреналін) і покращення насосної функції серця (наприклад, добутамін), інфузійну терапію за відсутності перевантаження рідиною та процедури, як-от ангіопластика або шунтування, щоб відкрити заблоковані артерії. Механічні пристрої, як-от внутрішньоаортальна балонна помпа або ЕКМО, можуть використовуватися для підтримки насосної функції серця. Рання реваскуляризація має ключове значення.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть нагадувати кардіогенний шок, включають септичний шок (внаслідок тяжкої інфекції), геморагічний шок (внаслідок тяжкої кровотечі) та нейрогенний шок (внаслідок травми спинного мозку).
