Клінічний опис та значення
Паркінсонізм — це клінічний синдром, що характеризується поєднанням рухових симптомів, включаючи брадикінезію (сповільненість рухів), м'язову ригідність, тремор спокою та постуральну нестабільність. Він виникає внаслідок дисфункції або дегенерації дофамін-продукуючих нейронів у чорній субстанції мозку, що призводить до порушення сигналізації в базальних гангліях, які контролюють рухи. Паркінсонізм може бути ідіопатичним (як при хворобі Паркінсона) або вторинним внаслідок дії ліків, токсинів, судинних уражень чи інших нейродегенеративних захворювань (атиповий паркінсонізм). Пацієнти також можуть відчувати немоторні симптоми, такі як депресія, тривога, когнітивне зниження та вегетативна дисфункція. Тяжкість і прогресування широко варіюються залежно від основної причини.
Пов’язані рідкісні захворювання (65)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Обов'язково (100%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)