Клінічний опис та значення
Нетримання сечі — це мимовільне виділення сечі, від поодиноких крапель до повної втрати контролю над сечовим міхуром. Воно виникає, коли порушуються м'язи та нерви, що регулюють сечовипускання, що призводить до гіперактивного сечового міхура, слабкості сфінктера або обструкції відтоку. Поширені підтипи включають стресове нетримання (виділення при кашлі, чханні або фізичному навантаженні), ургентне нетримання (раптовий сильний позив до сечовипускання), нетримання переповнення (постійне підтікання через переповнений сечовий міхур) та функціональне нетримання (фізичні або когнітивні перешкоди для досягнення туалету). При рідкісних захворюваннях воно часто відображає неврологічне порушення шляхів контролю сечового міхура, наприклад, залучення спинного мозку, головного мозку або периферичних нервів.
Пов’язані рідкісні захворювання (77)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)