Клінічний опис та значення
Бідне мовлення — це клінічний симптом, що характеризується вираженим зниженням кількості, якості або розбірливості усного мовлення, часто проявляється обмеженим словниковим запасом, короткими або відсутніми фразами та труднощами у розумінні оточуючими. Він може виникати внаслідок різних причин, включаючи нейророзвиткові розлади, порушення слуху, нервово-м'язові захворювання, що впливають на артикуляцію, або набуте ураження головного мозку. Симптом може проявлятися як затримка початку мовлення, регрес раніше набутих мовленнєвих навичок або стійкі незрілі мовленнєві патерни. Фізіологічно він відображає дисфункцію коркових і підкоркових мереж, відповідальних за мовленнєву продукцію, моторне планування мовлення або сенсорний зворотний зв'язок, необхідний для точної артикуляції. Бідне мовлення може суттєво впливати на соціальну взаємодію, навчання та щоденне спілкування, що вимагає ранньої оцінки та цілеспрямованого втручання.
Пов’язані рідкісні захворювання (94)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)