Клінічний опис та значення
Лейкоцитоз — це стан, який характеризується аномально підвищеною кількістю лейкоцитів (білих кров'яних тілець) у кровотоці, зазвичай визначається як кількість, що перевищує 11 000 клітин на мікролітр у дорослих. Це не самостійне захворювання, а фізіологічна реакція на різні подразники, найчастіше на інфекцію, запалення, пошкодження тканин або стрес. Підвищення може стосуватися різних підтипів лейкоцитів, таких як нейтрофіли, лімфоцити або еозинофіли, залежно від основної причини. Фізіологічно лейкоцитоз відображає підвищене вироблення та вивільнення білих кров'яних тілець кістковим мозком для боротьби з патогенами або реагування на запальні медіатори. Клінічні прояви зазвичай пов'язані з основним захворюванням, а не з самим підвищеним рівнем, хоча екстремальний лейкоцитоз може призвести до симптомів гіперв'язкості.
Пов’язані рідкісні захворювання (80)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)