Клінічний опис та значення
Самопошкоджувальна поведінка — це модель навмисних повторюваних дій, які завдають фізичної шкоди власному тілу без суїцидальних намірів. Вона часто включає биття головою, роздирання шкіри, кусання, дряпання або удари по собі та нерідко спостерігається в осіб з інтелектуальною недостатністю, розладами аутистичного спектра або певними генетичними синдромами. Така поведінка часто слугує неадаптивним способом повідомити про дистрес, зняти напругу або саморегулювати сенсорну стимуляцію. На нейробіологічному рівні вона пов'язана зі зміненим сприйняттям болю, дисфункцією опіоїдної та дофамінергічної систем і порушенням контролю імпульсів. Тяжкість може варіювати від легких, поодиноких епізодів до тяжких, небезпечних для життя травм, що потребують медичного втручання.
Пов’язані рідкісні захворювання (57)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)