Клінічний опис та значення
Тахікардія — це стан, при якому серце б'ється швидше, ніж нормально, у стані спокою, зазвичай перевищуючи 100 ударів на хвилину у дорослих. Вона може виникати внаслідок фізіологічних причин, таких як фізичне навантаження, стрес, гарячка або анемія, або через патологічні електричні порушення в серці. Клінічно вона може проявлятися як серцебиття, задишка, запаморочення, дискомфорт у грудях або непритомність, залежно від основного механізму та тривалості. Тахікардії класифікуються за походженням на синусову тахікардію, фібриляцію передсердь, тріпотіння передсердь, надшлуночкову тахікардію та шлуночкову тахікардію, кожна з яких має характерні електричні патерни на електрокардіограмі. Стійкі або тяжкі епізоди можуть порушувати наповнення серця та зменшувати кровотік до життєво важливих органів, що потенційно призводить до серцевої недостатності або небезпечних для життя аритмій.
Пов’язані рідкісні захворювання (67)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Обов'язково (100%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)