Клінічне визначення
Лікарсько-індукована аутоімунна гемолітична анемія — це стан, за якого певні лікарські засоби змушують імунну систему помилково атакувати й руйнувати власні еритроцити, що призводить до анемії (низького рівня еритроцитів).
Епідеміологія та поширеність
Європа; точкова поширеність: <1 / 1 000 000.
Клінічні прояви
Симптоми можуть включати втому, слабкість, блідість шкіри, задишку, прискорене серцебиття, темну сечу та жовтяницю (пожовтіння шкіри й очей). Ці симптоми з’являються після початку прийому нового лікарського засобу.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Автоімунна гемолітична анемія HP:0001890Дуже часто (99-80%)
-
Блідість HP:0000980Дуже часто (99-80%)
-
Втома HP:0012378Дуже часто (99-80%)
-
Головний біль HP:0002315Дуже часто (99-80%)
-
Задишка при фізичному навантаженні HP:0002875Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі діагностують цей стан, переглядаючи історію прийому лікарських засобів, проводячи аналізи крові (наприклад, загальний аналіз крові та прямий антиглобуліновий тест, або тест Кумбса), і виключаючи інші причини анемії.
Лікування та терапія
Основне лікування — припинення прийому лікарського засобу, що спричинив реакцію. У тяжких випадках можуть застосовувати кортикостероїди, імуносупресивні препарати або переливання крові.
Диференційна діагностика
Інші стани, які можуть мати подібний вигляд, включають інші типи аутоімунної гемолітичної анемії (теплові або холодні антитіла), гемолітичну анемію з інших причин (наприклад, інфекції або спадкові захворювання) та лікарсько-індуковану гемолітичну анемію, не опосередковану аутоантитілами.
