Клінічний опис та значення
Дисфонія — це розлад голосу, що характеризується труднощами у відтворенні нормальних голосових звуків, що призводить до хрипкого, дихального, напруженого або слабкого голосу. Вона виникає внаслідок порушень голосових складок, гортані або нервового контролю фонації, і може бути спричинена структурними ураженнями, запаленням, неврологічними захворюваннями або м'язовою напругою. Клінічно дисфонію поділяють на органічну (внаслідок фізичних змін голосових складок) та функціональну (внаслідок неправильного використання голосу без структурних змін), і вона може бути гострою або хронічною. Пацієнти часто скаржаться на втому голосу, зменшення діапазону висоти тону та утруднену мову, що може порушувати комунікацію та якість життя. Основний механізм полягає в порушенні вібрації голосових складок або в порушенні повітряного потоку та м'язової координації під час фонації.
Пов’язані рідкісні захворювання (50)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)