Клінічний опис та значення
Лейкопенія — це гематологічний стан, що характеризується аномально низькою кількістю лейкоцитів (білих кров'яних тілець) у периферичній крові, зазвичай визначається як кількість нижче 4000 клітин на мікролітр у дорослих. Вона може виникати внаслідок зниженого виробництва в кістковому мозку, підвищеного руйнування або споживання в кровотоці, або аномальної секвестрації в селезінці. Стан може включати зменшення конкретних підтипів лейкоцитів, таких як нейтрофіли, лімфоцити або моноцити, кожен з яких має різні клінічні наслідки. Пацієнти з лейкопенією часто безсимптомні, але можуть відчувати рецидивуючі інфекції, лихоманку та втому через порушення імунного захисту. Основні причини включають вірусні інфекції, аутоімунні захворювання, дефіцит поживних речовин, захворювання кісткового мозку та побічні ефекти ліків або хіміотерапії.
Пов’язані рідкісні захворювання (52)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Виключено (0%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)