Клінічний опис та значення
Відкритий рот — це клінічна ознака, що характеризується стійким, мимовільним розкриттям ротової порожнини, часто внаслідок зниженого тонусу м'язів щелепи або мімічних м'язів. Вона зазвичай зустрічається у немовлят і дітей із неврологічними або нервово-м'язовими розладами, такими як гіпотонія, дитячий церебральний параліч або слабкість лицевого нерва. Стан може бути переміжним або постійним і призводити до слинотечі, труднощів із годуванням та підвищеного ризику стоматологічних і респіраторних інфекцій. Фізіологічно він виникає внаслідок дисбалансу між м'язами, що відкривають і закривають щелепу, часто із залученням трійчастого та лицевого нервів. У деяких випадках це складова ширшого синдрому, наприклад, синдрому Ангельмана або вроджених міопатій.
Пов’язані рідкісні захворювання (52)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)