Клінічний опис та значення
Апатія — це нейроповедінковий симптом, що характеризується стійкою втратою мотивації, емоційною байдужістю та зменшенням цілеспрямованої поведінки, які не зумовлені інтелектуальними порушеннями чи емоційним стресом. Вона проявляється зниженням ініціативності, притупленими емоційними реакціями та відсутністю інтересу до раніше приємних занять, що часто призводить до соціальної ізоляції та поганого самообслуговування. Клінічно апатію поділяють на підтипи, такі як когнітивна, емоційно-афективна та поведінкова апатія, кожен з яких відображає дисфункцію різних фронто-субкортикальних кіл. Основні механізми включають порушення дофамінергічних і фронтостріарних шляхів, особливо в префронтальній корі, передній цингулярній корі та базальних гангліях, що порушує обробку винагород і прийняття рішень на основі зусиль. Апатія часто спостерігається при нейродегенеративних захворюваннях, інсульті, черепно-мозковій травмі та психічних розладах і значно впливає на повсякденне функціонування та якість життя.
Пов’язані рідкісні захворювання (44)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)