Клінічний опис та значення
Нетримання калу, також відоме як анальне нетримання, — це мимовільне виділення рідкого або твердого калу з прямої кишки. Воно може варіюватися від випадкового підтікання невеликої кількості калу до повної втрати контролю над дефекацією і може супроводжуватися імперативними позивами або нездатністю вчасно дістатися туалету. Стан виникає внаслідок дисфункції м'язів анального сфінктера, слабкості тазового дна, пошкодження нервів, що впливають на чутливість прямої кишки або моторний контроль, або розладів центральної нервової системи, які регулюють дефекацію. Поширені фактори, що сприяють цьому, включають травми під час пологів, старіння, неврологічні захворювання, такі як розсіяний склероз або травма спинного мозку, та шлунково-кишкові захворювання, що спричиняють діарею. Діагностика включає клінічне обстеження, аноректальну манометрію та візуалізацію, а лікування може включати дієтичні зміни, вправи для м'язів тазового дна, ліки або хірургічні втручання.
Пов’язані рідкісні захворювання (40)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)