Клінічний опис та значення
Ажитація — це стан надмірного рухового занепокоєння, підвищеного збудження та дратівливості, який часто зумовлений внутрішньою напругою або дистресом. Вона може проявлятися як ходіння туди-сюди, заламування рук, нездатність всидіти на місці, швидка мова та агресивна або імпульсивна поведінка. Клінічно ажитація може бути симптомом психіатричних розладів, таких як тривога, біполярний маніакальний епізод або шизофренія, а також неврологічних захворювань, включаючи делірій, деменцію, черепно-мозкову травму та розлад аутистичного спектра. Основні механізми включають гіперактивність симпатичної нервової системи та дисрегуляцію нейромедіаторних систем, зокрема дофаміну, серотоніну та гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), у лімбічних і коркових ділянках мозку. Ажитація може варіювати від легкого занепокоєння до тяжкої, небезпечної поведінки, що потребує невідкладного втручання.
Пов’язані рідкісні захворювання (39)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)