Клінічний опис та значення
Нечітка мова, відома в медицині як дизартрія, — це моторний розлад мовлення, що характеризується порушенням артикуляції, аномальним ритмом і зниженою розбірливістю вимовлених слів. Він виникає, коли м'язи, що керують мовленням, — включаючи губи, язик, щелепу, піднебіння та голосові зв'язки — стають слабкими, паралізованими або погано скоординованими внаслідок неврологічного чи нервово-м'язового ураження. Пацієнти можуть говорити так, ніби бурмочуть, мають важкий язик або спотворюють приголосні та голосні звуки. Дизартрія може бути спастичною, в'ялою, атактичною, гіпокінетичною, гіперкінетичною або змішаною залежно від локалізації ураження в центральній чи периферичній нервовій системі. Поширені причини включають інсульт, черепно-мозкову травму, хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, дитячий церебральний параліч і дегенеративні захворювання, такі як бічний аміотрофічний склероз.
Пов’язані рідкісні захворювання (35)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)