Клінічний опис та значення
Гіпотермія — це медичний стан, що визначається аномально низькою температурою ядра тіла, зазвичай нижче 35°C (95°F) при вимірюванні ректально або в стравоході. Вона виникає, коли тіло втрачає тепло швидше, ніж може його виробляти, що призводить до прогресуючого зниження фізіологічних функцій. Клінічно гіпотермія класифікується за тяжкістю: легка (32–35°C), помірна (28–32°C) та тяжка (нижче 28°C), із симптомами від тремтіння та сплутаності свідомості до брадикардії, втрати свідомості та зупинки серця. Основні механізми включають порушення терморегуляції в гіпоталамусі, яке може бути спричинене впливом навколишнього середовища, ендокринними розладами, такими як гіпотиреоз, неврологічними ушкодженнями або певними лікарськими засобами. При рідкісних захворюваннях гіпотермія може бути ознакою дисфункції гіпоталамуса, метаболічних розладів або тяжких інфекцій.
Пов’язані рідкісні захворювання (35)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)