Клінічний опис та значення
Аномально високий голос — це порушення якості голосу, при якому основна частота фонації стійко перевищує нормальний діапазон для віку, статі та розмірів тіла людини. Зазвичай він виникає внаслідок підвищеного напруження або скутості голосових складок, неповного закриття голосової щілини або зміненого нервово-м'язового контролю гортані. Стан може бути вродженим, як при деяких генетичних синдромах, або набутим через неправильне використання голосу, неврологічні захворювання чи структурні аномалії голосового тракту. Пацієнти часто скаржаться на втому голосу, утруднену мову та голос, що звучить тонко, напружено або по-дитячому. Діагностика ґрунтується на перцептивній оцінці голосу, акустичному аналізі та ларингоскопічному дослідженні.
Пов’язані рідкісні захворювання (24)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)