Клінічний опис та значення
Свистяче дихання — це високотональний свист, який виникає під час дихання, найчастіше на видиху, коли повітря проходить через звужені або частково перекриті дихальні шляхи. Воно з'являється внаслідок звуження, запалення або заповнення слизом дрібних бронхів і бронхіол, що спричиняє турбулентний потік повітря. Клінічно свистяче дихання може бути чутним неозброєним вухом або виявлятися лише за допомогою стетоскопа, і його класифікують як експіраторне, інспіраторне або двофазне залежно від фази дихання. Типовими механізмами є бронхоспазм, набряк слизової оболонки та надлишкова секреція, як при астмі, бронхіоліті та хронічному обструктивному захворюванні легень. Висота й інтенсивність звуку відображають ступінь звуження дихальних шляхів, що робить свистяче дихання важливою діагностичною ознакою захворювань нижніх дихальних шляхів.
Пов’язані рідкісні захворювання (26)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)