Клінічний опис та значення
Дислексія — це специфічне порушення навчання, яке в першу чергу впливає на здатність точно та швидко читати, незважаючи на нормальний інтелект і належні освітні можливості. Зазвичай вона проявляється труднощами з фонологічною обробкою, декодуванням слів, правописом і розпізнаванням письмової мови, що може призводити до повільного читання та поганого розуміння прочитаного. Цей стан має нейробіологічне походження і пов'язаний з відмінностями в ділянках мозку, відповідальних за обробку мови, зокрема в тім'яно-скроневих та потилично-скроневих зонах лівої півкулі. Дислексія варіюється за ступенем тяжкості та може супроводжуватися іншими труднощами в навчанні, такими як дисграфія або дефіцит уваги. Раннє виявлення та цілеспрямовані освітні втручання можуть значно покращити результати читання.
Пов’язані рідкісні захворювання (17)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)