Клінічний опис та значення
Підвищена маса тіла — це клінічна ознака, при якій загальна маса тіла людини перевищує очікуваний діапазон для її віку, статі та зросту, часто внаслідок накопичення надлишкового жиру, м'язів або рідини. Вона може бути результатом позитивного енергетичного балансу, коли споживання калорій перевищує витрати енергії, або ж наслідком гормональних, генетичних чи метаболічних розладів. Фізично це проявляється вищими показниками на вагах і може супроводжуватися видимим збільшенням ваги, підвищенням індексу маси тіла (ІМТ) та змінами в складі тіла. Стан класифікують на підтипи, такі як надмірна вага (ІМТ 25–29,9) та ожиріння (ІМТ ≥30), з подальшими категоріями, як-от центральне ожиріння, що вказує на накопичення вісцерального жиру. Фізіологічно підвищена маса тіла включає складні взаємодії між гіпоталамусом, жировою тканиною, кишковими гормонами та генетичними факторами, які регулюють апетит, насичення та збереження енергії.
Пов’язані рідкісні захворювання (18)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)