Клінічний опис та значення
Набряк головного мозку — це патологічне накопичення рідини в тканині мозку, що спричиняє набухання мозку та підвищення внутрішньочерепного тиску. Він може розвиватися швидко після черепно-мозкової травми, інсульту, інфекції або кисневого голодування, або поступово внаслідок пухлин, метаболічних розладів чи високогір'я. Набряк може бути цитотоксичним (рідина надходить у клітини мозку), вазогенним (рідина витікає з судин), інтерстиціальним (рідина переміщується зі шлуночків) або осмотичним, кожен з яких відображає різний механізм. Типові прояви включають сильний головний біль, нудоту й блювання, сплутаність свідомості, сонливість, судоми та порушення зору. Без своєчасного лікування підвищення внутрішньочерепного тиску може стискати життєво важливі структури мозку та призвести до коми або смерті.
Пов’язані рідкісні захворювання (20)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)