Клінічний опис та значення
Неспокій — це стан надмірної, часто безцільної рухової активності та нездатності залишатися нерухомим або спокійним, що часто супроводжується внутрішнім відчуттям напруги чи ажитації. Він може проявлятися постійним метушінням, ходінням, зміною положення тіла або непереборним бажанням рухатися, і може бути зумовлений неврологічними, психіатричними або метаболічними факторами. Клінічно неспокій є поширеною ознакою таких станів, як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, тривожні розлади, акатизія та синдром неспокійних ніг, а також може виникати при делірії або больових станах. Основні механізми включають порушення регуляції дофамінергічних, норадренергічних і ГАМК-ергічних шляхів у мозку, зокрема в базальних гангліях і лімбічній системі, які модулюють руховий контроль та емоційне збудження. Розпізнавання неспокою є важливим, оскільки він може вказувати на основне медичне або психіатричне захворювання та суттєво впливати на якість життя і повсякденне функціонування.
Пов’язані рідкісні захворювання (19)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)