Клінічне визначення
Сімейний аденоматозний поліпоз (САП) — це рідкісне спадкове захворювання, яке призводить до утворення сотень або тисяч дрібних новоутворень, які називаються поліпами, у товстій кишці (ободовій і прямій кишці). Спочатку ці поліпи не є раковими, але вони можуть перетворитися на рак товстої кишки, якщо їх не лікувати. САП також може вражати інші частини тіла.
Епідеміологія та поширеність
Захворюваність та поширеність САП варіюються залежно від регіону. В Австралії середня річна захворюваність становить 0,24 на 1 000 000 (діапазон 1-9 на 1 000 000), а середня поширеність — 2,8 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У Данії середня річна захворюваність — 19,0 на 10 000 (діапазон 1-5 на 10 000), поширеність — 4,65 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У Європі середня поширеність — 6,0 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У Фінляндії середня річна захворюваність — 15,8 на 10 000 (діапазон 1-5 на 10 000), поширеність — 2,63 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У Швеції середня річна захворюваність — 8,6 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000), поширеність — 3,2 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У Великій Британії середня поширеність при народженні — 11,6 на 10 000 (діапазон 1-5 на 10 000), поширеність — 5,3 на 100 000 (діапазон 1-9 на 100 000). У світі поширеність становить 1-9 на 100 000.
Клінічні прояви
Симптоми варіюються залежно від сімейного анамнезу. Люди без сімейної історії можуть вперше дізнатися про наявність САП, коли у них розвивається рак товстої кишки в молодому віці або під час скринінгової колоноскопії. Поширені симптоми включають діарею, біль у животі та ректальну кровотечу. Багато людей тепер виявляються під час скринінгу до початку симптомів. Колоноскопія показує багато поліпів, часто понад 100. При легшій формі, яка називається атенуйованим САП, спостерігається менше поліпів (близько 30), які з'являються пізніше в житті, зазвичай після 50 років. Поза товстою кишкою САП може спричинити: - Плоскі пігментовані плями на сітківці (оці), які не викликають симптомів. - Доброякісні кісткові новоутворення (остеоми) в щелепі або черепі, а також стоматологічні проблеми, такі як зайві зуби або кісти. - Десмоїдні пухлини: щільні, безболісні утворення в животі, які можуть рости та проникати в сусідні тканини. Вони виникають у 10-15% людей з САП, частіше у жінок та тих, хто має сімейну історію десмоїдів. Хірургічне втручання може їх спровокувати. - Поліпи шлунка (зазвичай нешкідливі) та дуоденальні поліпи, які можуть стати раковими. Рак дванадцятипалої кишки є провідною причиною смерті після раку товстої кишки. - Рідко, рак печінки (гепатобластома) у маленьких дітей, та рак щитоподібної залози (частіше у жінок).
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Аденокарцинома підшлункової залози HP:0006725Дуже рідко (<4-1%)
-
Аденокарцинома тонкої кишки HP:0040274Дуже рідко (<4-1%)
-
Аденома гіпофіза HP:0002893Дуже рідко (<4-1%)
-
Астроцитома HP:0009592Дуже рідко (<4-1%)
-
Гепатобластома HP:0002884Дуже рідко (<4-1%)
Методи діагностики
Діагностика починається з генетичного тестування на мутацію в гені APC. Якщо результат позитивний, скринінг починається у віці 10-15 років щорічною сигмоїдоскопією або колоноскопією. Скринінг інших частин тіла включає: - Верхню ендоскопію (камера через горло) для перевірки шлунка та дванадцятипалої кишки, починаючи з 20-25 років. - Щорічні огляди живота для виявлення десмоїдних пухлин. Якщо є сімейна історія десмоїдів, після видалення товстої кишки можуть бути проведені КТ або МРТ. - Щорічні огляди щитоподібної залози та УЗД, починаючи з пізнього підліткового віку. Скринінг на пухлини мозку, рак печінки та рак підшлункової залози не рекомендується рутинно через відсутність доказів.
Лікування та терапія
Лікування залежить від кількості та розташування поліпів та інших симптомів. Для товстої кишки основним методом лікування є хірургічне видалення товстої та прямої кишки. Варіанти включають: - Тотальна проктоколектомія: видалення всієї товстої та прямої кишки, з постійною ілеостомою (мішок на животі) або J-подібним резервуаром (внутрішній резервуар, створений з тонкої кишки) для забезпечення випорожнення через анус. - Тотальна абдомінальна колектомія: видалення товстої кишки з збереженням прямої кишки, яка потім регулярно перевіряється на поліпи. Цей варіант може бути кращим для людей з меншою кількістю поліпів у прямій кишці. Нехірургічні варіанти, такі як суліндак (протизапальний препарат) або целекоксиб, можуть зменшити кількість поліпів, але не є лікуванням. Для поліпів у шлунку та дванадцятипалій кишці проводиться регулярна ендоскопія для видалення більших або підозрілих поліпів. Десмоїдні пухлини ретельно спостерігаються; хірургічного втручання за можливості уникають, оскільки воно може спричинити їх ріст. Ліки, такі як інгібітори тирозинкінази, можуть зменшити їх. Якщо хірургічне втручання необхідне, його проводять обережно, щоб зберегти тонку кишку.
Диференційна діагностика
Інші захворювання, які можуть виглядати як САП, включають: - Спадковий неполіпозний рак товстої кишки (синдром Лінча) - MUTYH-асоційований поліпоз - Гіперпластичний поліпоз - Запальний поліпоз (від запальних захворювань кишечника) - Ювенільний поліпозний синдром - Лімфоматозний поліпоз - Нейрофіброматоз типу 1
