Клінічний опис та значення
Слабкий крик — це аномально тиха, високотональна або квола вокалізація у немовляти, яку часто описують як хникання або нявкання, а не як гучний крик. Він зазвичай виникає внаслідок зниженого дихального зусилля, м'язової гіпотонії або неврологічної незрілості, що впливає на координацію дихання та вібрацію голосових зв'язок. Клінічно це може бути ознакою таких станів, як гіпотонія, нервово-м'язові розлади, пригнічення центральної нервової системи або тяжке захворювання у новонароджених. Крик може бути переривчастим, швидко втомлюватися або супроводжуватися іншими ознаками, як-от погане годування, летаргія чи дихальна недостатність. Розпізнавання слабкого крику є важливим, оскільки він може вказувати на гіпоксію, метаболічні порушення або структурні аномалії дихальних шляхів, що потребують негайної оцінки.
Пов’язані рідкісні захворювання (19)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)