Клінічний опис та значення
Центральний гіпотиреоз — рідкісна форма гіпотиреозу, спричинена недостатньою стимуляцією щитоподібної залози з боку гіпофіза або гіпоталамуса, а не власне захворюванням щитоподібної залози. Він виникає, коли гіпофіз не виділяє достатньо тиреотропного гормону (ТТГ) або гіпоталамус не виробляє достатньо тиреотропін-рилізинг-гормону (ТРГ), що призводить до зниження продукції тиреоїдних гормонів Т4 і Т3. Клінічно він проявляється тими ж симптомами, що й первинний гіпотиреоз, включаючи втому, непереносимість холоду, збільшення ваги, запори, сухість шкіри та уповільнення мислення, але початок часто поступовий, а тяжкість може варіювати від легкої до тяжкої. На відміну від первинного гіпотиреозу, лабораторні дослідження зазвичай показують низький вільний Т4 з низьким або неадекватно нормальним ТТГ, а візуалізація може виявити аномалії гіпофіза або гіпоталамуса. Лікування включає замісну терапію левотироксином із ретельним моніторингом, щоб уникнути передозування, особливо у пацієнтів із супутньою недостатністю надниркових залоз.
Пов’язані рідкісні захворювання (20)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)