Клінічний опис та значення
Рубцювання — це утворення фіброзної тканини, яка замінює нормальну шкіру або тканини органів після травми, запалення або хірургічного розрізу. Воно виникає, коли репаративні механізми організму відкладають колаген для закриття рани, але утворена тканина не має нормальної архітектури та функції вихідної структури. Клінічно рубці можуть бути плоскими, підвищеними (гіпертрофічними), запалими або виходити за межі початкової рани (келоїди), і вони можуть спричиняти косметичні проблеми, свербіж, біль або обмеження рухів, якщо перетинають суглоби. Основні механізми включають дисбаланс між синтезом і деградацією колагену, часто зумовлений тривалим запаленням або генетичною схильністю. Рубцювання також може вражати внутрішні органи, такі як печінка (цироз) або легені (фіброз), порушуючи їх функцію.
Пов’язані рідкісні захворювання (20)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Обов'язково (100%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)