Клінічний опис та значення
Затримка експресивного мовлення — це стан, при якому дитина має труднощі з продукуванням усного мовлення у віці, коли це очікується, незважаючи на нормальне розуміння та невербальні когнітивні здібності. Діти з такою затримкою можуть мати обмежений словниковий запас, утворювати коротші або граматично неправильні речення та відчувати труднощі у вираженні своїх думок, потреб чи почуттів. Затримка може варіювати від легкої, з незначним відставанням у засвоєнні лексики, до тяжкої, коли дитина залишається переважно невербальною після типового віку появи перших слів. Часто вона зумовлена неврологічними факторами, що впливають на зони мозку, відповідальні за продукування мовлення, зокрема зону Брока, або порушенням слуху, розладами розвитку чи депривацією середовища. Раннє виявлення та логопедична терапія мають вирішальне значення для покращення комунікативних результатів і запобігання вторинним академічним та соціальним труднощам.
Пов’язані рідкісні захворювання (14)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)