Клінічний опис та значення
Параноя — це стійкий, болісний тип мислення, за якого людина вірить, що інші мають намір завдати їй шкоди, обманути або використати її, навіть коли для цього немає об'єктивних доказів. Вона може проявлятися підозрілістю, недовірою до друзів і родини, гіперпильністю та схильністю тлумачити нейтральні події як загрозливі. Клінічно параноя може виникати як маячний розлад, симптом шизофренії, біполярного розладу, тяжкої депресії або психозу, спричиненого речовинами, а також при неврологічних захворюваннях, таких як деменція. В її основі лежить гіперактивність систем виявлення загрози в мозку, зокрема мигдалеподібного тіла та префронтальної кори, а також порушення дофамінової сигналізації та оцінки реальності. Люди з параноєю часто зазнають значної соціальної ізоляції, тривоги та труднощів у підтримці стосунків через свої фіксовані переконання.
Пов’язані рідкісні захворювання (12)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)