Клінічне визначення
М'язова дистрофія Дюшенна (МДД) — рідкісне генетичне захворювання, яке призводить до слабкості та поступової атрофії м'язів. Воно уражує м'язи, що використовуються для руху, а також серцеві та дихальні м'язи.
Епідеміологія та поширеність
Канада: середня поширеність при народженні — 10,5; діапазон поширеності при народженні — 1–5 на 10 000. Данія: середня точкова поширеність — 2,75; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Єгипет: середня поширеність протягом життя — 7,66; діапазон поширеності протягом життя — 1–9 на 100 000. Ірландія: середня поширеність при народженні — 8,2; діапазон поширеності при народженні — 1–9 на 100 000; середня точкова поширеність — 4,26; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Італія: середня точкова поширеність — 1,7; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Японія: середня точкова поширеність — 3,56; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Нідерланди: середня поширеність при народженні — 12,0; діапазон поширеності при народженні — 1–5 на 10 000. Пуерто-Рико: середня точкова поширеність — 2,59; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Південна Африка: середня точкова поширеність — 0,47; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 1 000 000. Велика Британія: середня поширеність при народженні — 9,7; діапазон поширеності при народженні — 1–9 на 100 000; середня точкова поширеність — 4,14; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000. Сполучені Штати Америки: середня поширеність при народженні — 14,0; діапазон поширеності при народженні — 1–5 на 10 000. У всьому світі: середня поширеність при народженні — 9,9; діапазон поширеності при народженні — 1–9 на 100 000; середня точкова поширеність — 2,8; діапазон точкової поширеності — 1–9 на 100 000.
Клінічні прояви
Діти з МДД зазвичай розвиваються нормально в перші кілька років, але можуть дещо пізніше досягати етапів розвитку. У них часто спостерігається повільніший темп росту, що призводить до нижчого зросту. Ранні ознаки можуть включати поганий контроль голови та легку гіпотонію («млявість») у немовлят. Приблизно у віці 2–3 років батьки можуть помітити труднощі при ходьбі, бігу, підйомі сходами та часті падіння. Слабкість більш виражена в ділянці стегон і тазу, ніж у кистях і стопах. Діти часто ходять на пальцях, мають «качину» ходу та використовують руки, щоб піднятися з підлоги (симптом Говерса). Литкові м'язи виглядають збільшеними (псевдогіпертрофія). До 12 років більшість дітей потребують інвалідного візка. Інші проблеми включають викривлення хребта (сколіоз), контрактури суглобів і труднощі в навчанні. Серцеві проблеми (кардіоміопатія) зазвичай розвиваються в підлітковому віці та можуть спричиняти задишку й набряки. У деяких дітей може бути легке інтелектуальне порушення, але більшість можуть відвідувати звичайну школу.
Симптоми та фенотипові ознаки (HPO)
Фенотиповий спектр проявів за міжнародною онтологією Human Phenotype Ontology (HPO):
-
Атрофія скелетних м'язів HP:0003202Дуже часто (99-80%)
-
Гіпертрофія литкових м'язів HP:0008981Дуже часто (99-80%)
-
Дихальна недостатність HP:0002093Дуже часто (99-80%)
-
Загальна затримка розвитку HP:0001263Дуже часто (99-80%)
-
Затримка мовленнєвого та мовного розвитку HP:0000750Дуже часто (99-80%)
Методи діагностики
Лікарі підозрюють МДД на основі симптомів, фізикального обстеження та сімейного анамнезу. Аналіз крові на креатинкіназу (КК) зазвичай показує дуже високий рівень. Генетичне тестування виявляє зміни в гені дистрофіну. Біопсія м'язів може показати пошкодження м'язів і відсутність білка дистрофіну. Електрокардіограма (ЕКГ) та ехокардіограма перевіряють наявність серцевих проблем.
Лікування та терапія
Не існує лікування, яке б виліковувало МДД, але методи терапії можуть допомогти контролювати симптоми та покращити якість життя. Кортикостероїди (наприклад, преднізон або дефлазакорт) можуть сповільнити м'язову слабкість і відтермінувати потребу в інвалідному візку. Фізична терапія та вправи на розтягування допомагають запобігти контрактурам. Для проблем із суглобами можуть знадобитися ортези або хірургічне втручання. Серцеві препарати (інгібітори АПФ, бета-блокатори) застосовують для лікування кардіоміопатії. У міру прогресування захворювання може знадобитися респіраторна підтримка. Новий препарат етеплирсен може допомогти деяким пацієнтам виробляти коротший, але функціональний білок дистрофін.
Зареєстровані орфанні препарати для цієї нозології:
-
Casimersen (Amondys 45) Antisense oligonucleotide
Офіційне призначення: Лікування м'язової дистрофії Дюшенна
-
Deflazacort (Emflaza) Corticosteroid
Офіційне призначення: Лікування м'язової дистрофії Дюшенна
-
Eteplirsen (Exondys 51) Antisense oligonucleotide
Офіційне призначення: Лікування м'язової дистрофії Дюшенна.
-
Golodirsen (VYONDYS 53) Antisense oligonucleotide
Офіційне призначення: Лікування м'язової дистрофії Дюшенна (МДД)
-
Viltolarsen (VILTEPSO) Antisense oligonucleotide
Офіційне призначення: Лікування м'язової дистрофії Дюшенна
Диференційна діагностика
Інші захворювання, які можуть нагадувати МДД, включають м'язову дистрофію Беккера (легша форма, починається пізніше), поясно-кінцівкову м'язову дистрофію (уражує м'язи тазу та плечей), міотонічну дистрофію (уражує дистальні м'язи та має інший тип успадкування) і вроджені м'язові дистрофії (проявляються при народженні з тяжчими симптомами).
