Клінічний опис та значення
Порушення вестибулярної функції — це порушення діяльності вестибулярної системи, сенсорного апарату у внутрішньому вусі та мозку, який контролює рівновагу, просторову орієнтацію та рухи очей. Люди з цим порушенням можуть відчувати запаморочення (відчуття обертання), нестійкість, нудоту та труднощі при ходьбі в темряві або по нерівній поверхні. Дисфункція може виникати внаслідок ураження півколових каналів, отолітових органів, вестибулярного нерва або центральних вестибулярних шляхів у стовбурі мозку та мозочку. Клінічно вона може проявлятися як однобічна або двобічна вестибулярна гіпофункція, доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення або центральні вестибулярні розлади, що часто підтверджується калоричною пробою, обертальним кріслом або вестибулярними викликаними міогенними потенціалами. Стан може бути вродженим або набутим і часто супроводжується втратою слуху, коли також уражена равлика.
Пов’язані рідкісні захворювання (13)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)