Клінічний опис та значення
Реноваскулярна гіпертензія — це форма вторинної артеріальної гіпертензії, спричинена звуженням (стенозом) однієї або обох ниркових артерій, що зменшує кровопостачання нирок. У відповідь нирки виділяють надлишок реніну, активуючи ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, що призводить до системної вазоконстрикції та затримки натрію. Найчастіше це захворювання виникає внаслідок атеросклерозу в людей старшого віку або фібром'язової дисплазії в молодих осіб, а також може розвинутися після травми нирки чи її здавлення. Клінічно воно може проявлятися тяжкою або важкоконтрольованою гіпертензією, іноді супроводжується шумом над черевною аортою, погіршенням функції нирок або нападами набряку легень. Без лікування стійка реноваскулярна гіпертензія може прогресивно пошкоджувати нирки, серце та судини.
Пов’язані рідкісні захворювання (8)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Дуже рідко (<4-1%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)