Клінічний опис та значення
Низька толерантність до фрустрації — це психологічний та поведінковий симптом, що характеризується зниженою здатністю людини витримувати незначні стресові фактори, затримки або перешкоди без надмірного засмучення, гніву чи перевантаження. Він проявляється непропорційними емоційними реакціями, такими як дратівливість, спалахи гніву, плач або легке здавання перед труднощами, коли потреби не задовольняються негайно. Цей симптом, ймовірно, виникає внаслідок дефіциту виконавчих функцій, емоційної регуляції та контролю імпульсів, часто пов'язаних з дисфункцією префронтальної кори та лімбічної системи. Він часто спостерігається при нейророзвиткових розладах, таких як СДУГ та розлад аутистичного спектру, а також при розладах настрою, тривозі та деяких генетичних синдромах, що впливають на пізнання та поведінку. Клінічно він може значно порушувати соціальне, академічне та повсякденне функціонування і може оцінюватися за допомогою поведінкових спостережень та стандартизованих шкал.
Пов’язані рідкісні захворювання (11)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)