Клінічний опис та значення
Незрозуміле мовлення — це комунікативний розлад, при якому вимовлені слова людини не можуть бути зрозумілі слухачами, незважаючи на намір мовця спілкуватися. Зазвичай воно виникає внаслідок порушення артикуляції, фонологічних розладів або моторних мовленнєвих порушень, таких як дизартрія та апраксія мовлення. Стан може бути вродженим, проявляючись як затримка або розлад мовлення у дітей, або набутим після неврологічної травми, інсульту чи нейродегенеративного захворювання. Фізіологічно це відображає дисфункцію коркових мовленнєвих мереж, черепних нервів, що контролюють голосовий тракт, або нервово-м'язової координації губ, язика, піднебіння та гортані. Ступінь тяжкості варіюється від незначно нечіткої вимови до повністю нерозбірливих вокалізацій, що часто потребує логопедичної терапії та допоміжної комунікації.
Пов’язані рідкісні захворювання (9)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Дуже часто (99-80%)
-
Помірно (29-5%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)
-
Дуже часто (99-80%)