Клінічний опис та значення
Гіпертонус верхніх кінцівок — це стан, що характеризується аномально підвищеним м'язовим тонусом у руках, що призводить до скутості, опору пасивним рухам і часто зниження здатності розслабляти м'язи. Зазвичай він виникає внаслідок ураження центральної нервової системи, особливо кортикоспінального тракту або екстрапірамідних шляхів, що порушує нормальну регуляцію м'язового скорочення. Клінічно може проявлятися як спастичність, коли відчувається залежний від швидкості опір під час пасивного розтягування, або як ригідність, що є постійним опором протягом усього обсягу рухів. Цей підвищений тонус може спричиняти труднощі з дрібною моторикою, поставою та повсякденною діяльністю, і часто спостерігається при таких станах, як дитячий церебральний параліч, інсульт або нейродегенеративні захворювання. Ступінь тяжкості може варіюватися від легкої скутості до важких контрактур, впливаючи на функціональну незалежність.
Пов’язані рідкісні захворювання (3)
Нозології, при яких цей фенотиповий прояв зафіксований як клінічний маркер:
-
Часто (79-30%)
-
Помірно (29-5%)
-
Часто (79-30%)